Шановні панове! На сьогоднішній день
питання сплати податку на землю є скла-
довою податкових зобов’язань все більшої
кількості платників
податку.
Одночасно,
правові підстави сплати земельного по-
датку власниками нерухомого майна роз-
ташованого на земельної ділянці, що не є
власністю володільця будівлі, недостатньо
однозначно визначені у Земельному ко-
дексі України. До того ж не рідко виникають
питання із необхідністю сплати земельного
податку під час придбання об’єктів неза-
вершеного будівництва.
З цього приводу, юридичний департа-
мент нашої фірми
висловлює наступну
правову позицію, яка дозволить захисти-
ти Ваші інтереси під час взаємовідносин з
державними податковими органами.
З моменту набрання чинності Земельно-
го кодексу України від 25 жовтня 2001 року
№ 2768-111, тобто з 1 січня 2002 року, пере-
хід права на земельну ділянку при переході
права на будівлю і споруду став регулюва-
тися статтею 120 цього Кодексу, а саме:
при переході права власності на будівлю
і споруду право власності на земельну д і-
лянку або її частину може переходити
на
підставі ц и вільн о -п р а во ви х угод ,
а пра-
во користування - на підставі договору
оренди (частина 1).
З 20.06.2007 частина 1 статті 120 була
змінена та була викладена в наступній ре-
дакції: «До особи, яка придбала житловий
будинок, будівлю або споруду, переходить
право власності на земельну ділянку, на
якій вони розміщені, без зміни її цільового
призначення, у розмірах, встановлених до-
говором. Якщо договором про відчуження
житлового будинку, будівлі або споруди
розмір земельної ділянки не визначено, до
набувача переходить право власності на
ту частину земельної ділянки, яка зайнята
житловим будинком, будівлею або спору-
дою, та на частину земельної ділянки, яка
необхідна для їх обслуговування».
Як слідує зі змісту первинної редакції,
перехід права на будівлю автоматично не
породжував права на землю,
таке пра-
во повинно було ґрунтуватися на окремій
цивільно-правовій угоді.
З червня 2007
року, з першого погляду, право власності
на землю «успадковувалося» за правом
власності на будівлю. Але таке твердження
не є однозначним та спростовується інши-
ми нормами Земельного кодексу України
(ЗКУ) та Закону України «Про плату за зем-
лю», а саме.
Стаття 120 ЗКУ визначає майнові аспек-
ти переходу права власності на землю.
Одночасно, стаття 206 ЗКУ встановлює,
що плата за землю справляється відповід-
но до Закону України «Про плату за зем-
лю». Згідно статей 13,
15 цього Закону,
підставою для
нарахування земельного
податку є дані державного земельного ка-
дастру; власники землі та землекористу-
вачі сплачують земельний податок
з д н я
ви н и кн ен н я права власност і або права
корист ування
зем е ль н о ю
ділянкою .
Згідно статті 125 ЗКУ,
пра во власност і
та
право постійного користування на земель-
ну ділянку
ви н и ка є п ісля одерж ання її
вла сн и ко м
або користувачем
документ а,
щ о п о свід ч ує п р а во власност і
чи право
постійного користування земельною д і-
лянкою,
та й о го держ авної реєст рації.
Статті 120 та 125 ЗКУ за своїм змістом є
схожими та в певній мірі неоднозначно виз-
начають момент виникнення права влас-
ності на землю: стаття 120 ЗКУ за основу
бере перехід права власності на будівлю,
а стаття 125 ЗКУ - державну реєстрацію
документа, що посвідчує право власності
чи право постійного користування земель-
ною ділянкою.
За таких умов слід звернутися до підпун-
кту 4.4.1. статті 4 Закону України «Про по-
рядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами», за яким
у р а зі ко ли
норма закону чи іншого нормативно-пра-
вового акта, виданого на підставі закону,
предыдущая страница 6 Бухгалтерия 2009 06 читать онлайн следующая страница 8 Бухгалтерия 2009 06 читать онлайн Домой Выключить/включить текст